Новая методика!

Изучение английского в игровой форме. Новинка 2017-2018 годов. Даже самые ленивые добиваются результатов с нами!

Узнать детали!

Не интересно!

Пошук на сайті від Google

Пошук на сайті від Yandex

Людина і культура. Культура і формування особистості

Центральною фігурою культури є людина, бо культура світ людини. Культура - це розвиток духовно-практичних здібностей і потенцій людини та їх втілення в індивідуальному розвитку людей. Через включення людини у світ культури, змістом якої є сама людина у всьому багатстві її здібностей, потреб і форм існування, реалізується як самовизначення особистості, так і її розвиток. Які ж основні пункти цього культивування? Питання складне, тому що ці опорні пункти по своєму конкретному змісту своєрідні в залежності від історичних умов.

Найважливіший момент у цьому процесі - формування розвиненого самосвідомості, тобто здатності до адекватної оцінки не тільки свого місця в суспільстві, а й своїх інтересів і цілей, здатності до планування свого життєвого шляху, до реалістичної оцінки різних життєвих ситуацій, готовності до реалізації раціонального вибору лінії поведінки і відповідальності за цей вибір, нарешті, здатності до тверезої оцінки своєї поведінки і своїх дій.

Задача формування розвиненого самосвідомості надзвичайно складна, особливо якщо врахувати, що надійним ядром самосвідомості може і повинно бути світогляд як своєрідне загальне орієнтують початок, що допомагає не тільки розбиратися в різних конкретних ситуаціях, а й планувати, моделювати своє майбутнє.

Конструювання змістовної і гнучкої перспективи, яка представляє собою набір найважливіших ціннісних орієнтацій, займає особливе місце у самосвідомості особистості, в її самовизначенні, а поряд з цим характеризує і рівень культури особистості. Невміння конструювати, виробляти таку перспективу найчастіше обумовлено розмитістю самосвідомості особистості, відсутністю в ньому надійного світоглядного стрижня.

Таке невміння найчастіше спричиняє за собою кризові явища в розвитку людини, що знаходять своє вираження в злочинній поведінці, у настроях крайньої безвихідності, в різних формах дезадаптації.

Дозвіл власне людських проблем буття на шляхах культурного розвитку і самовдосконалення вимагає вироблення чітких світоглядних установок. Це тим більш важливо, якщо врахувати, що людина не тільки чинне, але і самоізменяющееся істота, одночасно і суб'єкт, і результат своєї діяльності.

У становленні особистості важливе місце займає освіта, однак поняття освіченості і культурності цілком не збігаються. Освіченість найчастіше означає володіння значним запасом знань, ерудицію людини. У той же час вона не включає цілий ряд таких найважливіших характеристик особистості, як моральна, естетична, екологічна культура, культура спілкування і т. д. А без моральних основ сама по собі освіченість може виявитися просто небезпечною, а розвинутий освітою розум, не підкріплений культурою почуттів і вольовою сферою, або безплідним, або однобічним і навіть збитковим у своїх орієнтаціях.

Ось чому такі важливі злитість освіти і виховання, поєднання в освіті розвитку інтелекту і моральних начал, посилення гуманітарної підготовки в системі всіх навчальних закладів від школи до академії.

Наступні орієнтири в становленні культури особистості - духовність і інтелігентність. Поняття духовності в нашій філософії до недавнього часу розглядалася як щось недоречне лише в межах ідеалізму і релігії. Зараз стає ясною однобокість і ущербність подібного трактування поняття духовності і його ролі в житті кожної людини. Що ж таке духовність? Основний сенс духовності - бути людиною, тобто бути людяним по відношенню до решти людям. Правда і совість, справедливість і свобода, моральність і гуманізм - ось ядро духовності. Антиподом духовності людини є цинізм, який характеризується презирливим ставленням до культури суспільства, до його духовним, моральних цінностей. Оскільки людина явище досить складне, в рамках, що цікавить нас проблеми можна виділити внутрішню і зовнішню культуру. Спираючись на останню, людина зазвичай подає себе оточуючим. Однак саме це враження може виявитися оманливим. Іноді за зовні витонченими манерами може ховатися цинічний, яка зневажає норми людської моралі індивід. У той же час не кічу своїм культурним поведінкою людина може володіти багатим духовним світом і глибокою внутрішньою культурою.

Економічні труднощі, пережиті нашим суспільством не могли не накласти відбиток і на духовний світ людини. Конформізм, презирство до законів і моральних цінностей, байдужість і жорстокість - все це плоди байдужості до морального фундаменту суспільства, що привів до широкого поширення бездуховності.

Умови подолання цих моральних, духовних деформацій у здоровій економіці, в демократичній політичній системі. Не менше значення в даному процесі має і широке залучення до світової культури, осмислення нових пластів вітчизняної художньої культури, в тому числі і російського зарубіжжя, розуміння культури як єдиного багатоаспектного процесу духовного життя суспільства.

Звернімося тепер до поняття "інтелігентність", яке тісно пов'язане з поняттям духовності, хоча і не збігається з ним. Відразу ж обмовимося, що інтелігентність і інтелігенція - це різнопланові поняття. Перше містить у собі певні соціокультурні якості людини. Друге говорить про його соціальне становище, отриманому спеціальну освіту. На наш погляд, інтелігентність припускає високий рівень загальнокультурного розвитку, моральну надійність і культурність, чесність і правдивість, безкорисливість, розвинене почуття обов'язку і відповідальності, вірність своєму слову, високорозвинуте почуття такту і, нарешті, той складний сплав властивостей особистості, який називають порядністю. Цей набір характеристик, звичайно ж неповний, але головні з них перераховані.

У становленні культури особистості велике місце відводиться культурі спілкування. Спілкування - одна з найважливіших сфер життєдіяльності людини. Це найважливіший канал трансляції культури новому поколінню. Дефіцит спілкування дитини з дорослими позначається на його розвитку. Швидкий темп сучасного життя, розвиток засобів зв'язку, структура поселення жителів великих мегаполісів найчастіше приводить до вимушеної ізоляції людини. Телефони довіри, клуби за інтересами, спортивні секції - всі ці організації та інститути грають дуже важливу позитивну роль у справі консолідації людей, створення сфери неформального спілкування, яка так важлива для творчої і репродуктивної діяльності людини, збереження стійкої психічної структури особистості.

Цінність і ефективність спілкування у всіх його видах - службового, неформального, дозвіллєвого, спілкування в сім'ї і т. д. - у вирішальній мірі залежить від дотримання елементарних вимог культури спілкування. Перш за все це поважне ставлення до того, з ким спілкуєшся, відсутність прагнення підніметься над ним, а тим більше тиснути на нього своїм авторитетом, демонструвати свою перевагу. Це вміння слухати, не перериваючи міркування свого опонента. Мистецтву ведення діалогу надоучіться, особливо це важливо сьогодні в умовах багатопартійності і плюралізму думок. У такій обстановці особливу цінність набуває вміння доводити і обгрунтовувати свою позицію в строгій відповідності з жорсткими вимогами логіки і настільки ж логічно обгрунтовано, без грубих випадів спростовувати своїх опонентів.

Рух до гуманного демократичного суспільного ладу просто немислимо без рішучих зрушень у всьому будинку культури, бо прогрес культури - одна з сутнісних характеристик суспільного прогресу взагалі. Це тим більш важливо, якщо врахувати, що поглиблення НТР означає і зростання вимог до рівня культури кожної людини, і в той же час створення для цього необхідних умов.

Культура і цивілізація

Випадкова стаття